СОЦІАЛЬНІ ТА ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕКОВОГО ДИСКУРСУ В ІСТОРІЇ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ

Анотація

Метою статті визначено з’ясування ключових соціальних та гносеологічних передумов формування безпекового дискурсу в історії політико-правової думки, що включає пошук найдавніших витоків цього дискурсу та закономірностей його розвитку в додержавну добу історії людської цивілізації, враховуючи соціальні умови та специфіки свідомості людини первісного суспільства. Ключовими методами дослідження є історичний, історико-правовий, компаративний (порівняльно-правовий), системний, структурно-функціональний, антропологічний та ін.

Безпекові питання відігравали ключову роль у пошуках оптимальних способів виживання людського суспільства від початків ранньопервісного суспільства та в соціокультурній організації первісної громади, упорядкуванні й стабілізації суспільних відносин. Пронизуючи весь цикл життя кожної первісної громади, а з часом – кожного роду, племені, прагнення до стабільного й безпечного існування стало відправною точкою соціального конструювання людьми довколишньої реальності. Передумови виникнення безпекового дискурсу в історії політико-правової думки слід розглядати як сукупність соціальних та гносеологічних умов, що уможливили появу (виникнення) першопочаткових раціональних уявлень про співвідношення безпеки і небезпеки в житті людини, їх походження, засоби забезпечення безпеки та суб’єктів, здатних її забезпечити, задля подальшого розвитку цих уявлень у розвиткові політико-правових учень (доктрин) наступних історичних періодів. Формування такого дискурсу, в розрізі соціальних передумов, слід інтерпретувати як закономірний результат ускладнення соціального життя, його відокремлення від природного та надприродного світів, спроб осмислити безпеку як реальний та бажаний, з точки зору загальносоціального інтересу, стан захищеності людини від внутрішніх і зовнішніх загроз. Такими передумовами можна вважати виникнення людського суспільства із його поступовою соціальної диференціацією і структуруванням суб’єктів та об’єктів безпеки. Гносеологічними передумовами безпекового дискурсу стали перехід від предметно-конкретного до абстрактного мислення, формування перших абстрактних логічних «пракатегорій», які узагальнювали життєвий досвід людини щодо сфери бажаного, належного й безпечного, осмислення проблеми безпеки як універсальної для природного, соціального та надприродного (потойбічного) світів у структурі міфологічного мислення.