Процесуальні особливості інституту представництва у кримінальному провадженні
Ключові слова:
представництво, кримінальне провадження, правова допомога, права і свободи, учасники кримінального провадження, юридична особаАнотація
Статтю присвячено інституту представництва у кримінальному провадженні. Розглянуто теоретичні аспекти інституту представництва у кримінальному провадженні. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. За своєю природою представництво є одним з інститутів демократичного суспільства, оскільки виконує найважливішу громадянську функцію – захист прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Отримання правничої допомоги дає змогу кожній особі, в рамках кримінального провадження, почуватися захищеною та встановлювати межі спілкування з правоохоронними органами, органами прокуратури та суду.
Тому, інститут представництва у кримінальному провадженні займає важливе значення серед проблем кримінально-процесуального законодавства та визначає процесуальні особливості статусу осіб, які можуть представляти інтереси суб’єктів кримінального провадження.
Розкрито зміст поняття правова допомога, як основне право людини і необхідний елемент справедливої, гуманної і ефективної системи правосуддя, яка заснована на верховенстві права.
Проаналізовано коло осіб, які можуть брати участь у розгляді кримінальної справи як представники. Стосовно суб’єктів кримінального провадження, уповноважених на здійснення представництва, аналізуючи чинний КПК України свідчить про те, що вони мають досить складну розгалужену структуру з нестійкими відмінностями у їх процесуальному статусі.
Завантажити
Посилання
Конституція України : закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. База даних (БД) «Законодавство України» / Верховна Рада (ВР) України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 16.10.2020).
Словник української мови: в 11 томах. Том 7, 1976. С. 530.
Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 р. № 5076-17. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 (дата звернення 11.02.2020).
Пожар В.Г. Межі повноважень представників у кримінальному провадженні: проблеми визначення. Молодий вчений. 2016. № 12 (39). С. 612-615.
Загальна декларація прав людини: ухвалена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. URL https://zаkon.rаdа.gov.uа/lаws/show/995_015#Text (дата звернення 11.02.2020).
Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 червня 2011 р. № 3460-VI / Верховна Рада України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 (дата звернення 11.02.2020).
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5941 (дата звернення 11.02.2020).
Лисюк Ю. В. Представник потерпілого як захисник у кримінальному провадженні. Південноукраїнський правничий часопис. 2013. № 3. С. 159–161.
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 01.10.2020).
Якимчук О. В. Проблеми класифікації представництва юридичних осіб у кримінальному провадження. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2017. № 2 (16) URL : http://lj.oa.edu.ua/articles/ 2017/п2/17yovukp.pdf (дата звернення 11.02.2020).
