ПОВНОВАЖЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА НА ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРИ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ЮРИСДИКЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті здійснено розвідку проблемних аспектів законодавчої регламентації повноважень Генерального прокурора на визначення структури органів прокуратури в Україні крізь призму релевантної практики Конституційного Суду України.

Встановлено, що особливості законодавчої регламентації таких повноважень Генерального прокурора, як однієї із передумов можливого звільнення прокурорів з посад у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, стають предметом опосередкованого конституційного контролю, з огляду на той запит, що формується у конституційних скаргах заінтересованих суб’єктів з цього приводу, та правових позицій, сформованих за наслідками їхнього вирішення уповноваженими юрисдикційними органами.

Констатовано, що особливості законодавчої регламентації повноважень Генерального прокурора на визначення структури органів прокуратури в Україні визнані Конституційним Судом України такими, що не мають чіткого визначення їхнього обсягу та мають прихований юридичний наслідок – звільнення прокурора з посади, яку він обіймає у відповідному органі прокуратури.

Виокремлено перспективи законодавчого врегулювання відносин у досліджуваній сфері, серед яких пріоритетним запропоновано визнати концептуальну зміну законодавчого підходу до способу визначення структури органів прокуратури в Україні шляхом її унормування законом у розвиток конституційно-окресленої тенденції наближення прокуратури до судової гілки влади, а статусу прокурора до статусу судді.