ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КАДРОВОЇ РОБОТИ В СУДОВІЙ СИСТЕМІ

Анотація

У статі проаналізовано правове регулювання кадрової роботи в судовій системі України.

Коли звучить проблема кадрів в судовій системі, першочергово, мова йде про організацію добору суддів, що є цілком логічним та закономірним явищем в умовах підвищення якості правосуддя. Натомість кадрова робота є не менш важливою, оскільки саме її функції забезпечують ефективний добір суддів, стабільність та професійне зростання суддівського корпусу та інших працівників суду.

Розрізняють вузький та широкий підхід до кадрової функцій, межі якого важливо оцінювати виходячи із суб’єктів кадрового обслуговування. При вузькому підході останніми є виключно судді. Натомість широкий підхід охоплює стратегію кадрового обслуговування усього персоналу залученого до здійснення правосуддя.

Кадровий менеджмент – це самостійна функція в системі організації судової гілки влади, яка охоплює як поточні hr-завдання (добір, підготовку, становлення, розвиток, оцінку професійних компетентностей, звільнення), так і стратегічну мету (підвищення рівня правової захищеності шляхом підвищення якості підправлення правосуддя) у сфері управління людськими ресурсами.

Кадрова функція ДСА становить самостійний елемент врядування, спрямований на створення умов для повного та незалежного здійснення правосуддя. Без її комплексного врахування в нормативному забезпеченні роботи із персоналом судових органів неможливим є розбудова судової системи.

Характер сучасного правового забезпечення кадрової роботи в обумовлений наступними чинниками: судовою реформою та посиленням громадської участі у формуванні якісного суддівського корпусу; підвищенням вимог до дисциплінарної поведінки суддів; підвищенням антикорупційних стандартів в державі стосовно державних службовців та патронатної служби. Прослідковується модернізація кадрової діяльності в судових органах про що свідчить поява законодавчих норм щодо розширенням кадрових процедур на етапі відбору суддів та розширенням кола суб’єктів залучених до кадрових процесів.

Пожвавлення участі громадського суспільства у формуванні високоякісного судового корпусу несе ризики масового використання рішень, думок та суджень громадських організацій при формуванні висновку про недоброчесність суддів, а також перевищення меж допустимого збирання громадськістю інформації про суддів в рамках пошуку ознак доброчесності, що може призвести до порушення права на приватне життя та гідності. У зв’язку із цим, існує необхідність в подальшому удосконаленні законодавчого та нормативного забезпечення кадрової роботи та суміжних процесів в органах правосуддя.