Політика протидії плагіату

Плагіат – це невизнане копіювання або спроба неправильно вказати оригінальне авторство (відсутність посилання на автора), незалежно від того, чи це ідеї, текст чи результати дослідження. В поданих на розгляд редакції матеріалах плагіат не допускається.

Статті, подані на розгляд редакції, проходять перевірку на наявність плагіату з можливістю використання програм StrikePlagiarism, Plag.

Якщо факт плагіату виявлено (первинний контроль тексту рукопису), рукопис може бути відхилений (за умови показника оригінальності менше 70%), направлений на доопрацювання для покращення показника оригінальності (за умови показника оригінальності в межах 70-79%) або відкликаний на будь-якому етапі рецензування, публікації статті або після публікації, залежно від обставин. Редакція залишаємо за собою право інформувати авторів, установи про будь-який виявлений факт плагіату. До публікації в черговому номері журналу може бути прийнята (після успішного рецензування) лише стаття, перевірка тексту якої на наявність плагіату показала мінімум 80% оригінальності.

Редакція за рекомендацією рецензентів при визначенні ступеня оригінальності тексту кожної конкретної статті враховує рівень використання автором (авторами) посилань на тексти нормативно-правових актів, текстів судових рішень. Водночас статті, які містять лише посилання на тексти нормативно-правових актів, до розгляду не приймаються.

Самоплагіат не допускається. Редакція приймає лише оригінальні матеріали, які не повторюють текст попередніх публікацій автора (співавторів). В тексті та посиланнях допускається згадка про окремі попередні публікації автора (співавторів), які доречно згадати як близькі за тематикою та такі, що розкривають попередній науковий внесок автора (співавторів) у дослідження відповідної наукової проблематики.