ПРАВО НА ОБОВ’ЯЗКОВУ ЧАСТКУ У СПАДЩИНІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

  • Петро Бабюк Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН

Ключові слова:

спадкування, спадщина, спадкоємець, заповідач, заповіт, обов’язкова частка

Анотація

Євроінтеграційний вектор розвитку України як держави та її законодавства актуалізує необхідність проведення порівняльно-правових досліджень правового регулювання спадкових відносин в Україні та в інших країнах Європи. Поряд із принципом свободи заповіту законодавство передбачає межі такої свободи, насамперед, для захисту майнових інтересів членів сім’ї та найближчих родичів. У законодавстві європейських країн для цього існує дві системи – резерву і обов’язкової частки. В одних країнах (Франція, Швейцарія, Іспанія, Італія) законодавство закріплює поділ спадкового майна на дві частини – зарезервовану (обов’язкову) і вільно відчужувану. Відповідно, заповідач може шляхом складення заповіту розпорядитися на випадок смерті лише вільно відчужуваною частиною спадщини. Система резерву обмежує свободу заповідача у той спосіб, що у заповіті він може розпорядитися лише тою частиною спадщини («вільна частка»), яка перевищує зарезервовану для обов’язкових спадкоємців. В інших країнах, таких як Німеччина, Австрія, Нідерланди, Польща, за певною категорією осіб закріплено право на обов’язкову частку. Тобто спадщина переходить до спадкоємців, призначених у заповіті, проте особи, яким належить мають право на обов’язкову частку, мають право вимоги до цих спадкоємців щодо виплати їм їхньої обов’язкової частки. Для України та інших європейських країн пострадянського простору характерною є саме система обов’язкової частки, хоча вона відрізняється від «класичної» моделі. У разі наявності обов’язкових спадкоємців і прийняття ними спадщини останні будуть спадкувати частину спадкового майна, яка відповідає розміру їхньої обов’язкової частки. Відтак, заповідач і вільний у визначенні кола об’єктів спадщини і призначення спадкоємців у заповіті, проте після його смерті розподіл спадщини буде здійснюватися з урахуванням осіб, які мають право на обов’язкову частку.

Завантажити

Дані для завантаження поки недоступні.

Посилання

Гражданское и торговое право зарубежных государств: учебник / отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. Т. 2. Москва: Междунар. отношения, 2005. 640 c.

Зенин И. А. Гражданское и торговое право зарубежных стран: учеб. пособие. Москва: Юрайт, 2012. 256 c.

Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) = Code Civil des Francais (Code Napoleon) / пер. с фр. Захватаева В. Н. Москва: Инфотропик Медиа, 2012. 624 с.

Swiss Civil Code of 10 December 1907 (Status as of 1 January 2021). URL: https://www.fedlex.admin.ch/eli/cc/24/233_245_233/en (дата звернення: 24.04.2021).

Spanish Civile Code (Código Civil Español) : Royal Decree of 24 July 1889 / Ministerio de Justicia. Madrid, 2016. URL : https://www.mjusticia.gob.es/es/AreaTematica/DocumentacionPublicaciones/Documents/Spanish%20Civil%20Code.pdf (дата звернення: 22.04.2021).

Цивільний кодекс Італії (Codice civile). URL: https://it.wikisource.org/wiki/Codice_civile/Libro_II/Titolo_I (дата звернення: 26.04.2021).

Гражданское уложение Германии / пер. с нем. В. Бергманн, введ. сост.; научн. ред. А. Л. Маковский и др. Москва: Волтерс Клувер, 2006. 816 с.

Allgemeines bürgerliches Gesetzbuch 1811. URL: https://www.ris.bka.gv.at/GeltendeFassung.wxe?Abfrage=Bundesnormen&Gesetzesnummer=10001622 (дата звернення: 25.04.2021).

Цивільний кодекс Нідерландів (Burgerlijk Wetboek) 1992. URL: https://wetten.overheid.nl/BWBR0002761/2018-09-19 (дата звернення: 14.03.2021).

Kodeks cywilny Rzeczypospolitej Polskiej. Załącznik do obwieszczenia Marszałka Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 16 września 2020 r. (poz. 1740).

Civil Code of the Republic of Lithuania. URL: https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/en/TAD/TAIS.245495 (дата звернення: 28.04.2021).

Закон «О наследовании в Эстонии» от 17.01.2008 г. URL: http://jus.ee/news/1/1639/-/1/ (дата звернення: 16.04.2021).

Гражданский закон Латвийской Республики. URL: https://www.inlatplus.lv/wp-content/uploads/2019/11/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD.pdf (дата звернення: 4.05.2021).

Гражданский кодекс Грузии от 26 июня 1997 г. № 786-ІІс. URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/download/31702/75/ru/pdf (дата звернення: 15.04.2021).

Гражданский кодекс Республики Армения от 5 мая 1998 г. URL: https://www.arlis.am/documentView.aspx?docid=82485 (дата звернення: 21.04.2021).

Гражданский кодекс Азербайджанской Республики от 28 декабря 1999 г. №779-IQ. URL: http://scfwca.gov.az/store/media/NewFolder/%D0%93%D1%80% D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%20%D0%90%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9%20%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8.doc (дата звернення: 14.04.2021).

Гражданский кодекс Республики Молдова. Monitorul Oficial al Republicii Moldova No66-75 от 01.03.2019. ст.132.

Гражданский кодекс Республики Беларусь. URL: https://www.pravo.by/document/?guid=3871&p0=H11900277 (дата звернення: 24.04.2021).

Гражданский кодекс РФ (Часть третья) от 26 ноября 2001 г. № 146-ФЗ. URL: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_34154/8ab781f737 af3e63be4fe797b58b80159ab698e1/ (дата звернення: 24.04.2021).

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 24.04.2021).

Кодифікація приватного (цивільного) права України / за ред. А. С. Довгерта. Київ: УЦПС, 2000. 336 с.

Ковальчук А. М. Право на обов’язкову частку у спадщині: дис. … канд. юрид. наук. Хмельницький: Хмельницький ун-т управління та права імені Леоніда Юзькова, 2020. 207 с.

Харьковская цивилистическая школа: грани наследственного права: монография / под ред. И. В. Спасибо-Фатеевой. Харьков: Право, 2016. 608 с.

Кухарєв О. Є. Теоретичні та практичні проблеми диспозитивності в спадковому праві: монографія. Київ: Алерта, 2019. 498 с.

Ромовська З. В. Українське цивільне право. Спадкове право: підручник. 2-ге вид., допов. Київ: ВД «Дакор», 2013. 304 с.

Печений О. Право на обов’язкову частку як особливий вид спадкування. Мала енциклопедія нотаріуса. 2016. № 6 (90). С. 28–33.

Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування: лист ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text (дата звернення: 11.04.2021).

Актуальні проблеми спадкового права: навч. посіб. / за ред. Ю. О. Заіки, О. О. Лов’яка. Київ: КНТ, ЦУЛ, 2014. 336 с.

Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №450/328/15-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84512187 (дата звернення: 7.05.2021).

Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 483/597/16-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74439989 (дата звернення: 27.03.2021).

Завантаження

Опубліковано

27.10.2021

Номер

Розділ

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС. СІМЕЙНЕ ПРАВО. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО. ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУ

Як цитувати

Бабюк, Петро. “ПРАВО НА ОБОВ’ЯЗКОВУ ЧАСТКУ У СПАДЩИНІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ”. Актуальні проблеми правознавства, no. 2, Oct. 2021, pp. 116-25, https://appj.wunu.edu.ua/index.php/appj/article/view/1216.

Схожі статті

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.