ПРАВОВА ПРИРОДА ЕТНОЦИДУ ТА ДОЦІЛЬНІСТЬ ЙОГО ІНКОРПОРАЦІЇ В КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Анотація

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, проблема правового визнання етноциду набуває надзвичайної актуальності. Поряд із фізичним знищенням нашого населення, на окупованих територіях України системно здійснюється політика, спрямована на знищення культурної, мовної, релігійної та національної ідентичності українського народу. Водночас у кримінальному законодавстві України відсутнє поняття «етноцид» як окремого складу злочину, а це  унеможливлює повноцінне правове реагування на ці дії, а також їх кваліфікацію відповідно до міжнародних стандартів захисту прав людини і народів. Тому дана наукова стаття присвячена всебічному аналізу правової природи етноциду, його історичного та юридичного становлення, а також доцільності та можливості інкорпорації відповідного складу злочину до Кримінального кодексу України. Проаналізовано джерела міжнародного права, зокрема Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду 1948 року, де термін «культурний геноцид» (етноцид) обговорювався, але був вилучений із фінального тексту. Приділено увагу положенням статті 442 КК України, що криміналізує геноцид, а саме встановлено, що чинна редакція цієї статті відображає лише фізичне чи біологічне знищення етнічної групи, не охоплюючи випадки духовного, культурного чи мовного знищення, які можуть бути не менш руйнівними.

На прикладі України продемонстровано, як етноцид проявляється в сучасній агресії: примусове «перевиховання» дітей, заборона викладання українською мовою, руйнування пам’ятників і бібліотек, заборона культурних символів тощо. У зв’язку з цим, запропоновано конкретні шляхи імплементації поняття етноциду до національного законодавства України.

Тому ігнорування правової природи етноциду – це не лише прогалина в законодавстві, а й серйозна загроза для нашої національної безпеки, ідентичності та історичної пам’яті українського народу, а запровадження відповідного правового механізму дозволить не лише фіксувати подібні злочини в межах кримінального права, а й посилити позиції України на міжнародній арені в боротьбі за визнання злочинів російської федерації як таких, що мають ознаки етноциду. Крім того, це стане кроком до більш повного захисту прав національних меншин і корінних народів у мирний час, що є актуальним і в межах міжнародних зобов’язань України, зокрема відповідно до Європейської конвенції з прав людини та Декларації ООН про права корінних народів.