ПРАВОВА ПРИРОДА ПРАКТИКИ ЄСПЛ

Анотація

Актуальність теми визначається надзвичайно важливою роллю практики ЄСПЛ у формуванні системи міжнародного захисту прав людини та забезпеченні справедливого судочинства. Особливе значення має те, що практика Суду не лише встановлює формальні рамки дотримання матеріальних і процесуальних норм права, але й також конкретизує їхній змістовний та ціннісний вимір, формуючи стандарти, які повинні враховуватися національними судами. В умовах гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу та існування проблем з імплементацією і тлумаченням стандартів Суду, науковий аналіз правової природи практики ЄСПЛ є особливо актуальним для забезпечення єдності судової практики, підвищення ефективності захисту прав людини, що набуває додаткової значущості в умовах війни та системних порушень прав людини.

Мета дослідження полягає у всебічному аналізі правової природи практики ЄСПЛ. Зокрема, дане дослідження спрямоване на розкриття сутності практики ЄСПЛ у взаємозв’язку та через три основні правові форми діяльності Суду - правозастосовну, правотлумачну та контрольну.

Для дослідження правової природи практики ЄСПЛ застосовувались такі методи як формально-логічний, порівняльно-правовий, діалектичний, аналізу та синтезу.

У результаті проведеного дослідження обґрунтовано думку про те, що властивістю джерела права практика ЄСПЛ володіє саме завдяки нормативній фіксації правила про те, що «суди зобов’язані застосовувати при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права». Водночас, це слугує основою для її використання у конкретних правовідносинах як ефективного механізму регулювання. Відстоюється позиція, що практика ЄСПЛ не є прецедентом за аналогією прецеденту країн загального права, натомість згадуваний у працях багатьох авторів «прецедентний характер» практики ЄСПЛ варто розуміти саме в контексті збереження єдності судової практики.

Зроблено висновок про правову природу практики ЄСПЛ як особливого виду судової практики, якій властива трьохкомпонентна структура, що включає правозастосовну (полягає у тому, що ЄСПЛ застосовує норми ЄКПЛ до конкретних справ), правоінтерпретаційну (полягає у тому, що у процесі вирішення справ Суд здійснює авторитетне тлумачення норм Конвенції та Протоколів до неї) та контрольно-наглядову (полягає у тому, що ЄСПЛ виконує функцію контролю за дотриманням державами своїх міжнародних зобов’язань за Конвенцією, виявляючи структурні та системні порушення) компоненти.