ЄДНІСТЬ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ У СВІТЛІ НАЯВНИХ ПРАВОВИХ МЕХАНІЗМІВ, ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ТА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена тим, що забезпечення єдності судової практики є ключовим елементом стабільної правової системи, оскільки гарантує узгодженість судових рішень у схожих правових ситуаціях, підвищує довіру до судової системи та сприяє реалізації принципу верховенства права. Незважаючи на ефективність традиційних правових механізмів, ризик розбіжностей у тлумаченні та застосуванні норм все ж існує, що підкреслює потребу в інноваційних підходах, які в сучасних умовах розвитку суспільства та технологій мають значний потенціал. Поєднання традиційних правових механізмів та інноваційних технологій робить дослідження особливо актуальним для формування єдиної судової практики в Україні.

Мета дослідження полягає у вивченні механізмів забезпечення єдності судової практики в Україні з урахуванням національного законодавства, вимог європейських стандартів та можливості використання штучного інтелекту.

Для дослідження єдності судової практики застосовувались такі методи як формально-логічний, порівняльно-правовий, системний та метод аналізу і синтезу, що дозволяє всебічно оцінити роль правових норм і технологічних інструментів у забезпеченні узгодженості судових рішень.

Зроблено висновок, що єдність судової практики є фундаментальним елементом верховенства права та запорукою довіри суспільства до судової системи. У цьому контексті узгодженість судових рішень слугує не лише інструментом юридичної визначеності, але й необхідною умовою реалізації права на справедливий судовий розгляд. Забезпечення єдності судової практики ґрунтується як на історично сформованих правових принципах, починаючи з римського права, так і на сучасних європейських стандартах.

Обґрунтовано думку про те, що механізми забезпечення єдності судової практики постійно потребують удосконалення, зокрема через розвиток як правових, так і інноваційних інструментів. Тому у сучасних умовах особливого значення набуває можливість інтеграції інноваційних технологій, зокрема штучного інтелекту, у процеси аналізу та узагальнення судової практики. Теперішній рівень розвитку штучного інтелекту свідчить про те, що він здатний не тільки підвищити ефективність судочинства, але й також сприяти єдиним підходам у правозастосуванні. Поряд із цим його застосування повинне суворо відповідати європейським етичним стандартам, передбачати прозорість, відповідальність суддів за остаточні рішення, а також дотримання принципів конфіденційності та незалежності правосуддя. Гармонійне поєднання традиційних механізмів правового регулювання з потенціалом сучасних технологій створює перспективні умови для зміцнення єдності судової практики та підвищення довіри громадян до системи правосуддя.