ПРОТИДІЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ В УКРАЇНІ: ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

Анотація

У більшості країн, інтегрованих у глобальну фінансову систему, боротьба з відмиванням коштів (далі – ПВК) визнається одним із пріоритетних напрямів національної політики у сфері фінансової безпеки та правопорядку. Відповідні положення закріплюються у спеціальному законодавстві, регуляторних актах та стратегіях, а їх реалізація покладається на уповноважені органи фінансового моніторингу й правоохоронні інституції. Такий статус ПВК підтверджується також у міжнародних стандартах FATF та регіональних механізмах нагляду (зокрема MONEYVAL).

Предметом цього дослідження є національна система протидії легалізації (відмиванню) доходів в Україні (далі – система ПВК), її становлення, розвиток та ключові характеристики.

У фокусі дослідження – передумови, у яких перебувала держава на початковому етапі формування системи ПВК, етапи її інституційної та нормативної еволюції, розвиток і становлення кримінально-правових та превентивних механізмів, а також аналіз результатів їх функціонування.

Визначено ключові чинники трансформації та розвитку системи ПВК: міжнародно-правові зобов’язання, зовнішній політичний і економічний тиск, інституційні реформи, євроінтеграційні процеси та внутрішні соціально-економічні виклики.

Методологія дослідження ґрунтується на інтегрованому підході, що передбачає комплексний аналіз нормативних, інституційних та статистичних складових системи ПВК крізь призму кримінально-правових і превентивно-правових механізмів.

При цьому сфери протидії фінансуванню тероризму та поширенню зброї масового знищення свідомо не охоплюються не через їхню другорядність, а з метою концентрації на ключовій темі – ПВК. Такий підхід забезпечує концептуальну чіткість аналізу й водночас залишає простір для подальших досліджень у суміжних напрямах.

З огляду на те що, Рекомендації FATF встановлюють міжнародні стандарти для держав і передбачають їх імплементацію у кримінальне законодавство, регулятивні правила ПВК, механізми нагляду за фінансовим та нефінансовим секторами і положення щодо міжнародного співробітництва [1, p. xviii], національна система ПВК розглядається крізь зазначену багатовимірну методологічну рамку.

Узагальнено результати більш ніж тридцятирічної еволюції національної системи ПВК, яка в Україні поступово утвердилася як вагомий чинник інтеграції держави у світовий економічний простір. Її інституційно-правова трансформація реалізується через гармонізацію національного законодавства з міжнародними стандартами FATF та міжнародно-правовими зобов’язаннями країни, інституційне становлення механізмів фінансового моніторингу та зростання рівня міжнародної довіри до національної системи.

Особливу увагу зосереджено на етапах розвитку української системи ПВК, її відповідності міжнародним стандартам FATF, вимогам MONEYVAL, директивам ЄС та національним викликам у сфері фінансової безпеки.

У дослідженні використано комплекс методів: нормативно-правовий – для ідентифікації релевантних положень національного законодавства; історико-правовий – для з’ясування причин та особливостей становлення та розвитку двох основних складових української системи ПВК – кримінально-правової та превентивної (фінансової й адміністративної).

Цінність дослідження полягає у тому, що застосування системного підходу дозволило розглянути українську ПВК як цілісне явище, яке поєднує кримінально-правові та превентивні механізми, оцінити їх результативність, а також виявити її функціональну роль провідника ринкової трансформації фінансового сектора держави.