НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї В УКРАЇНІ: ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНІ ТА ЦИФРОВІ ВИМІРИ ПРОТИДІЇ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз проблем протидії насильству в сім’ї в сучасній Україні, що розглядаються крізь призму воєнного стану та цифрових трансформацій суспільства. Доведено, що насильство в сім’ї є багаторівневим і багатоаспектним феноменом, який поєднує правові, соціальні та культурні складові. Визначено, що ефективна протидія цьому явищу потребує інтеграції інституційних механізмів, освітніх практик і цифрових технологій.

Метою статті є визначення сутності та основних напрямів протидії насильству в сім’ї, з урахуванням національного і зарубіжного досвіду, цифрових викликів та умов воєнного стану. Серед завдань дослідження – аналіз законодавчої бази, узагальнення наукових підходів, виявлення ключових ризиків і формулювання практичних рекомендацій для державних органів і громадських інституцій.

Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні порівняльно-правового, формально-юридичного, системного, інтерпретаційного та епістемологічного методів. Застосування зазначених методологічних підходів дозволило не лише виявити проблемні аспекти чинного законодавства, окреслити шляхи посилення координації між державними структурами та громадським сектором, а також сформулювати нові напрями державної політики у сфері сімейних правовідносин.

У результаті встановлено, що ефективна протидія насильству в сім’ї можлива лише за умови реалізації комплексної стратегії, яка охоплює п’ять ключових напрямів: 1) запобігання насильству з боку військовослужбовців і ветеранів; 2) активне використання цифрових технологій для інформування та допомоги постраждалим; 3) розвиток системи сімейного виховання; 4) медійну просвіту і суспільні кампанії; 5) використання творчих засобів як інструментів впливу на суспільну свідомість. Наголошено на необхідності виокремлення ключових напрямів протидії насильству в сім’ї з метою більш глибокого розуміння сутності цього процесу, особливо в контексті широкомасштабної збройної агресії та зростання цифрових викликів.

Зроблено висновок, що розв’язання проблеми насильства в сім’ї вимагає поєднання юридичних, соціальних і психологічних механізмів, посилення міжсекторальної взаємодії та створення цифрових сервісів, здатних забезпечити швидке реагування і конфіденційність. Підкреслена потреба в розробці національної стратегії сімейного виховання та державних програм реінтеграції ветеранів, що стане запорукою стабільності і морального відновлення українського суспільства.