НАПРЯМИ ЗБІЛЬШЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ МІСЬКИХ РАД У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

Анотація

У статті здійснено систематизацію та визначення характеристик напрямів збільшення повноважень міських рад у сфері господарських відносин на рівні різних правових систем. Представлена робота виконана на основі аналізу нормативно-правової бази та аналітичних матеріалів. Також було використано порівняльний аналіз, з допомогою якого було зіставлено позиції авторів щодо дослідженого питання.

Встановлено, що на нинішньому етапі на рівні правових систем представлено низку напрямів збільшення повноважень органів місцевого самоврядування (в тому числі міських рад) у сфері господарських відносин. Вказані трансформації обумовлені потребою покращення діяльності зазначених суб’єктів в розрізі реалізації повноважень, реалізація яких сприяє підтримці розвитку територіальних громад у господарській сфері. Серед основних напрямів збільшення повноважень органів місцевого самоврядування (в тому числі міських рад) у сфері господарських відносин, передбачених законодавством України, можемо виділити: збільшення повноважень у площині фінансового забезпечення відновлення та підтримання інфраструктури територій в умовах воєнного часу; підтримка внутрішньо переміщених підприємств (релокованого бізнесу) в контексті їх розміщення в рамках територій,  відновлення виробництв та збереження трудових ресурсів. На рівні законодавства Польщі найважливішим напрямом у зазначеній сфері, є: підвищення фінансового забезпечення місцевих бюджетів для покращення управління інфраструктурою територій (в тому числі у господарській сфері). В розрізі реформування законодавства Чехії передбачено, зокрема: повноваження міжмуніципальної співпраці щодо оптимізації реалізації завдань за основними сферами діяльності (в тому числі у господарській), яке може реалізуватись завдяки інституційним трансформаціям, пов’язаним із збільшенням повноважень асоціації муніципалітетів.

Зазначено, що проблема розширення та фінансового забезпечення реалізації повноважень міських рад у сфері господарських відносин є актуальною для правових систем України, Польщі та Чехії. Зазначене обумовлено потребою реалізації нових та непрогнозованих завдань (у випадку України), які як закріплені, так і не встановлені напряму в положеннях законодавства.