ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА – НЕОБХІДНИЙ І ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Анотація

У цій статті висвітлені різні підходи до визначення складного вольового процесу – тлумачення правових норм. Авторські варіанти підходів до розуміння цієї проблеми окреслили повну картину тлумачення права. Проведений детальний аналіз і оцінка тлумачення як різновиду державної діяльності, поряд з нормотворчою, правозастосовною, правоохоронною, контрольно-наглядовою тощо.

Автором підкреслено, що тлумачення правових норм охоплює два етапи: з’ясування (усвідомлення) – це перший і обов’язковий елемент тлумачення, який дає змогу зрозуміти зміст правової норми (внутрішний розумовий процес, що не виходить за межі свідомості інтерпретатора) і роз’яснення (інтерпретація) – це викладення сенсу і змісту державної волі та вираження її для інших суб’єктів. Подане пояснення двоякої назви етапів тлумачення: тлумачення (усвідомлення) і тлумачення (інтерпретація). Розкрито об’єктивну необхідність тлумачення норм права та зазначені їх різновиди, особливо акцентовано увагу на змісті офіційного поділяється на нормативне (загальне) і казуальне (індивідуальне тлумачення, що) та неофіційного тлумачення, яке має такі різновиди як доктринальне (наукове) тлумачення, систематизоване і несистематизоване тлумачення, компетентне (професійне) тлумачення та буденне (повсякденне). Охарактеризовані способи тлумачення норм права та підкреслені особливості граматичного способу тлумачення, логічного, історично-політичного, телеологічного (цільового), спеціально-юридичного різновидів тлумачення. Розкрито зміст тлумачення за обсягом, що поділяється на: буквальне, розширене, обмежувальне тлумачення. Дано визначення актів тлумачення норм права (інтерпретаційних актів) та проведено їх класифікацію. У статі використанні методи: порівняльно-правовий (асоціативний), формально-юридичний (догматичний), функціональний, аналізу, синтезу, системно-структурний, тлумачення змісту правових норм (інтерпретаційний), синергетичний та інші методи.