КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ МЕЖІ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ: ПРОПОРЦІЙНІСТЬ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА НА ПРИВАТНІСТЬ У ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу конституційно-правових меж фінансового моніторингу через призму пропорційності обмеження права на приватність, гарантованого статтею 32 Конституції України та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Актуальність дослідження зумовлена розширенням повноважень суб’єктів фінансового моніторингу щодо доступу до банківської та іншої конфіденційної інформації в умовах реформування національної AML-системи відповідно до нового регламентного пакета Європейського Союзу 2024 р. та рекомендацій FATF, з одного боку, та необхідністю захисту приватного життя особи від невиправданого державного втручання, з другого боку. На основі аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах Michaud v. France, M.N. and Others v. San Marino та Ferrieri and Bonassisa v. Italy, у статті систематизовано три елементи тесту на пропорційність втручання у право на приватність у сфері фінансового моніторингу: якість закону, легітимність мети та необхідність втручання в демократичному суспільстві, що включає наявність ефективного незалежного контролю, обмеження обсягу запитуваної інформації та можливість оскарження. Встановлено, що визначальним чинником сумісності національного механізму фінансового моніторингу зі стандартами Конвенції є не сам факт обмеження приватності, а наявність процедурних гарантій проти свавільного й непропорційного втручання. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, зокрема щодо механізму незалежного контролю за запитами суб’єктів фінансового моніторингу, диференціації обсягу втручання залежно від рівня ризику та посиленого захисту інформації, що охороняється професійною таємницею адвоката.