СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правового регулювання екстреної медичної допомоги (далі – ЕМД) в Україні як самостійної та важливої складової національної системи охорони здоров’я. Визначено, що ЕМД є особливим видом медичної допомоги, яка полягає у здійсненні медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я. Констатовано, що сучасний стан адміністративно-правового регулювання ЕМД в Україні не є повністю задовільним. Це обумовлено розпорошеністю правових норм по численних актах різної юридичної сили, що ускладнює як праворозуміння, так і правозастосування у цій сфері. До основних проблемних моментів, пов’язаних з організацією та наданням ЕМД віднесені: необхідність оптимізації системи суб’єктів ЕМД з урахуванням особливого правового режиму воєнного стану в Україні; потреба в уточненні адміністративно-правового статусу Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; доцільність розмежування компетенції між суб’єктами владних повноважень у сфері ЕМД; необхідність удосконалення адміністративно-правового статусу медичного персоналу; важливість посилення юридичної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері ЕМД.

Наголошено, що сучасний стан адміністративно-правового регулювання ЕМД в Україні є комплексним за своєю природою та охоплює норми адміністративного, медичного, цивільного та інших галузей права. Доведено, що чинна нормативно-правова основа у сфері ЕМД потребує суттєвого вдосконалення з метою оптимізації положень законодавчих і підзаконних актів, систематизації норм та підвищення ефективності правозастосування в умовах воєнного стану та у повоєнний період. З’ясовано, що функціонування системи ЕМД в умовах воєнного стану вимагає розробки спеціальної правової основи для регулювання діяльності служб ЕМД в умовах збройних конфліктів та надзвичайних ситуацій, зокрема щодо взаємодії цивільних та військових медичних підрозділів (служб). Акцентовано на приведенні національного законодавства у відповідність до норм і стандартів ЄС, що є стратегічним напрямом розвитку правового регулювання у сфері охорони здоров’я.