ПРЕЦЕДЕНТНА ПРАКТИКА СУДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ОСКАРЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ АКТІВ

Анотація

Статтю присвячено є теоретичному узагальненню основних правових позицій, сформованих у прецедентній практиці Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини щодо адміністративного оскарження індивідуальних актів, а також їх значення у розрізі євроінтеграційних процесів в Україні. Інститут адміністративного оскарження індивідуальних актів є одним із головних форм захисту прав, свобод та законних інтересів приватних осіб у відносинах із адміністративними органами у сучасних правових системах. Водночас, тривалий час досудовий порядок перегляду рішень сприймався в Україні переважно як формальна, малоефективна процедура, що лише відкладає процес судового захисту. Внаслідок активного реформування адміністративного законодавства, зокрема, у частині реалізації Закону України «Про адміністративну процедуру», актуалізується питання чіткого визначення меж, змісту та критеріїв ефективності адміністративного оскарження. Орієнтирами для розгляду цього питання має стати є прецедентна практика Суду ЄС та ЄСПЛ.

Методологічну основу роботи становить порівняльно-правовий метод, який дозволив зіставити підходи обох судових інституцій та формально-юридичний аналіз текстів судових рішень.

У результаті дослідження з’ясовано, що практика ЄСПЛ оцінює ефективність досудового перегляду у контексті права на справедливий суд (стаття 6 ЄКПЛ), права на ефективний засіб правового захисту (ст. 13 ЄКПЛ) та ст. 35 (вичерпання національних засобів правового захисту) Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У свою чергу, Суд ЄС акцентує увагу на принципах доброго адміністрування (good administration), правової визначеності та обов’язкової вмотивованості рішень адміністративних органів. Авторами доведено, що практика обох судів не суперечить одна одній, є взаємодоповнюючою та формує єдиний європейський підхід адміністративного захисту прав фізичних і юридичних осіб. На основі проведеного дослідження зроблено висновки, що ефективна процедура адміністративного оскарження має базуватися на принципах неупередженості, оперативності, вмотивованості та забезпеченні права особи бути вислуханою.