ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ІЗ СУБ’ЄКТАМИ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ТА БЛАГОДІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджено адміністративно-правовий аспект взаємодії органів публічної влади із суб’єктами волонтерської та благодійної діяльності в Україні. Обґрунтовано, що в умовах воєнного стану така діяльність набула значення важливого чинника суспільної стійкості, підтримки обороноздатності держави, гуманітарного реагування, соціальної допомоги та відновлення територіальних громад.

Методологічну основу дослідження становлять системно-структурний і функціональний підходи, застосування яких дало змогу розглянути взаємодію органів публічної влади із суб’єктами волонтерської та благодійної діяльності як цілісну систему організаційних, координаційних, сервісних, обліково-звітних, контрольних і цифрових зв’язків. Формально-юридичний метод використано для аналізу положень чинного законодавства України, що визначають правові засади волонтерської, благодійної та гуманітарної діяльності, а також процедур їх публічного адміністрування. Методи аналізу, синтезу та узагальнення застосовано для виокремлення основних форм адміністративно-правової взаємодії, визначення меж допустимого публічного впливу та обґрунтування координаційно-сервісної моделі взаємодії, яка поєднує вимоги законності, прозорості й підзвітності з гарантіями свободи громадянської ініціативи.

Визначено, що окреслена взаємодія не зводиться до характеристики правового статусу волонтерів, благодійників і благодійних організацій, а охоплює систему організаційних, координаційних, сервісних, облікових, контрольних, консультативних і цифрових зв’язків між публічною адміністрацією та інститутами громадянського суспільства. Розкрито основні форми адміністративно-правової взаємодії: координацію, публічну підтримку, облік, цифрове адміністрування, контроль, забезпечення прозорості та залучення суб’єктів волонтерської та благодійної діяльності до формування та реалізації публічної політики. Доведено, що ключовою проблемою у цій сфері є забезпечення балансу між публічним інтересом, вимогами законності, підзвітності й доброчесності та свободою громадянської ініціативи. Наголошено, що надмірна інституціоналізація, дублювання облікових процедур, ускладнення звітності або залежність добросовісної допомоги від дискреційного розсуду посадових осіб можуть знижувати ефективність волонтерського руху.

Запропоновано координаційно-сервісну модель адміністративно-правової взаємодії, яка передбачає створення зрозумілих правил, розвиток цифрових інструментів обліку, податкову, митну й організаційну підтримку добросовісних суб’єктів, ризик-орієнтований контроль та сталі канали комунікації між органами публічної влади і громадянським суспільством. Зроблено висновок, що така модель дає змогу забезпечити належний рівень публічного адміністрування без бюрократизації волонтерської та благодійної діяльності й надмірного втручання держави у свободу громадянської ініціативи.