ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЕЛЕКТРОННІЙ СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Анотація

У статті розкрито правові та організаційні особливості використання технологій штучного інтелекту в електронній системі охорони здоров’я України та пов’язаних із нею електронних медичних інформаційних системах. Окреслено основні напрями застосування таких технологій: опрацювання електронних медичних записів, аналіз медичних зображень, прогнозування ризиків захворювань, персоналізація лікування, підтримка телемедичних послуг, управління ресурсами та виявлення кіберзагроз. Проаналізовано ризики, пов’язані з недостатньою якістю та репрезентативністю даних, алгоритмічною упередженістю, непрозорістю автоматизованих висновків, порушенням конфіденційності медичної інформації, неправомірним доступом до персональних даних і невизначеністю юридичної відповідальності. Наголошено, що системи штучного інтелекту повинні виконувати допоміжну функцію та не підміняти професійне клінічне рішення медичного працівника.

Методологічну основу дослідження становили формально-юридичний, системно-структурний і порівняльно-правовий методи, а також методи аналізу, синтезу та узагальнення. Їх застосування дало змогу проаналізувати національне та європейське правове регулювання, визначити місце систем ШІ в інфраструктурі електронної охорони здоров’я та обґрунтувати авторські пропозиції щодо ризик-орієнтованої моделі їх інтеграції.

Запропоновано ризик-орієнтовану модель правового регулювання, за якої обсяг вимог залежатиме від призначення системи, ступеня її автономності, характеру оброблюваних даних і можливих наслідків для життя, здоров’я та прав пацієнтів. Така модель має передбачати класифікацію систем за рівнем ризику, технічне і клінічне оцінювання, аудит якості та репрезентативності навчальних даних, забезпечення прозорості й пояснюваності алгоритмічних результатів, належний людський контроль, журналювання операцій і постійний моніторинг.

Сформульовано поетапний порядок інтеграції технологій штучного інтелекту в інфраструктуру електронної охорони здоров’я та запропоновано створення реєстру систем, допущених до використання. Визначено підходи до розмежування відповідальності між медичним працівником, закладом охорони здоров’я, розробником, постачальником програмного продукту й суб’єктом, що забезпечує функціонування електронної медичної інформаційної системи. Виокремлено принципи законності, людиноцентричності, мінімально необхідного використання медичних даних, недискримінаційності, безпечності, прозорості, підзвітності та простежуваності автоматизованих операцій.