ЧИННИКИ НИЗЬКОЇ ЗАЛУЧЕНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ДО СИСТЕМИ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ КРІЗЬ ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПРАКТИКИ

Анотація

У статті визначено специфіку нормативно-правового регулювання та практичні аспекти функціонування ринку приватних пенсійних накопичень в Україні на тлі загострення сучасних макроекономічних та демографічних викликів. На основі моніторингу поточних тенденцій констатовано, що перший (солідарний) рівень національної пенсійної системи внаслідок руйнівного впливу повномасштабної військової агресії рф, катастрофічного відтоку трудових ресурсів за кордон та прогресуючого старіння нації стрімко втрачає фінансову стійкість, що генерує довгострокові загрози дефіциту бюджетних коштів. Обґрунтовано, що за подібних обставин об'єктивною необхідністю стає модернізація третього рівня – інституту недержавного пенсійного страхування, який, попри свій високий потенціал, досі не набув ознак масового соціального інструменту в Україні.

Методологічну основу дослідження становить поєднання методів системного структурування, компаративно-правового та формально-юридичного аналізу. Застосований інструментарій дозволив об’єктивно оцінити поточну інфраструктуру недержавного пенсійного забезпечення в Україні, здійснити аудит чинного законодавчого масиву, а також теоретично виокремити й класифікувати ключові деструктивні чинники, що стримують динамічний розвиток зазначеного правового інституту.

Висвітлено організаційні засади індивідуального капіталоутворення в Україні та детально проаналізовано фіскальні преференції. Проведено ґрунтовне порівняльне дослідження вітчизняної практики та передового європейського досвіду на прикладі високоефективної пенсійної моделі Нідерландів. У результаті компаративного аналізу розкрито ключові правові та фінансові важелі стимулювання громадян до участі у недержавному пенсійному страхуванні, зокрема через систему податкових вирахувань. На основі отриманих даних встановлено, що низька залученість українців до накопичувальних програм зумовлена тривалою кризою довіри суспільства до фінансових інституцій, низьким рівнем реальних доходів і фінансової грамотності населення, а також відсутністю гнучких державних стимулів і довгострокових планів співфінансування.

На основі узагальнення результатів дослідження окреслено стратегічні напрями вдосконалення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні. До них віднесено: удосконалення українського законодавства із правом ЄС; модернізацію організаційної структури недержавних пенсійних фондів; впровадження сучасних механізмів управління пенсійними коштами; запровадження системи ранжування пенсійних фондів, а також технологічну модернізацію наявного сервісу «Пенсійний калькулятор» ПФУ шляхом інтеграції в нього інтерактивних систем моделювання недержавних накопичень з метою підвищення фінансової обізнаності громадян.