ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕЛОКАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті досліджено особливості правового регулювання релокації підприємств із територій, на яких ведуться бойові дії або які перебувають під загрозою їх ведення, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення безперервності господарської діяльності, збереження виробничого потенціалу суб'єктів господарювання, захисту трудових прав працівників та підтримання економічної стійкості держави в умовах збройної агресії російської федерації проти України. Особливу увагу зосереджено на аналізі нормативно-правових актів, що регулюють організаційно-правові засади релокації підприємств, визначають повноваження органів державної влади у сфері реалізації відповідної державної політики, а також встановлюють правові механізми державної підтримки суб’єктів господарювання, які переміщують свої виробничі потужності до безпечніших регіонів України.

Метою статті є дослідження особливостей правового регулювання релокації підприємств із територій, де ведуться бойові дії або існує загроза їх ведення, аналізу нормативно-правових актів, механізмів державної підтримки та правових гарантій переміщення суб’єктів господарювання в умовах воєнного стану.

Методологічну основу дослідження становлять діалектичний, системно-структурний, формально-юридичний та порівняльно-правовий методи. Їх застосування дало змогу дослідити правові засади релокації підприємств в умовах воєнного стану, проаналізувати систему нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини, визначити особливості механізму правового регулювання релокації суб’єктів господарювання та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у цій сфері.

Обґрунтовано, що релокація підприємств в умовах воєнного стану є комплексним організаційно-правовим механізмом, який передбачає переміщення виробничих потужностей, майна, трудових ресурсів та інших елементів господарської діяльності суб’єкта господарювання із територій, де існує загроза знищення або ускладнено здійснення діяльності, до безпечніших регіонів України. Визначено, що правова природа релокації полягає у поєднанні приватноправових та публічно-правових елементів, оскільки її реалізація пов’язана як із самостійним прийняттям підприємством управлінських рішень, так і з організаційною та інституційною підтримкою з боку органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Доведено, що ефективність механізму релокації залежить від належного нормативно-правового регулювання, координації діяльності уповноважених органів, забезпечення логістичної, фінансової та інформаційної підтримки, а також створення умов для подальшого відновлення господарської діяльності підприємств у приймаючих регіонах.