ПРАВОВІ МЕЖІ ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОГО ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ: ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ВІДПОВІДАЧА

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню проблематики правового регулювання спрощеного позовного провадження у Розкрито зміст категорії «малозначна справа» в чинній редакції Цивільного Процесуального Кодексу України, критерії розмежування та підстави для обов'язкового переходу до загального позовного провадження. Розглянуто процесуальні обмеження, що виникають у спрощеному провадженні, а саме скорочені строки подання відзиву, відсутність підготовчого судового засідання, можливість розгляду справи без повідомлення сторін, обмеження права на усні дебати.

Використано практику Верховного Суду, здійснено аналіз стандартів Європейського Суду з прав людини у контексті доступу до правосуддя та пропорційності процесуальних обмежень. Виявлено системні прогалини та запропоновано шляхи їх усунення.

Досліджено особливості функціонування інституту спрощеного позовного провадження як механізму оптимізації судового розгляду та забезпечення процесуальної економії. Проаналізовано положення цивільного процесуального законодавства щодо визначення малозначних справ, а також дискреційні повноваження суду під час вирішення питання про застосування спрощеного порядку розгляду. Особливу увагу приділено рішенню Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах та подальшим законодавчим змінам у цій сфері.

Обґрунтовано, що окремі особливості спрощеного позовного провадження можуть створювати ризики для реалізації відповідачем права на ефективний захист, особливо у випадках, коли складні за своєю природою спори формально відповідають ознакам малозначних справ. Встановлено, що можливість розгляду справи без виклику сторін, відсутність судових дебатів та значна дискреція суду під час визначення порядку розгляду можуть негативно впливати на реалізацію принципів змагальності та рівності сторін.

Запропоновано напрями вдосконалення цивільного процесуального законодавства, спрямовані на посилення процесуальних гарантій відповідача, уточнення критеріїв складності справ та забезпечення належного балансу між оперативністю і правом особи на справедливий судовий розгляд.